Головна / Буклети / Дзвін вічної пам’яті

Дзвін вічної пам’яті

Майже через 60 років після найстрашнішого у світі геноциду – геноциду українського народу — на родючій полтавській землі біля Лубен, поблизу Мгарського Спасо — Преображенського монастиря восени 1990 року було вивершено Курган Скорботи. Землю для нього привозили з усіх регіонів України, з кожного району Полтавщини, з кожного села Лубенщини. І було встановлено, і охрещено на кургані Хрест, а в 1993-му встановлено дзвін. На ньому викарбувані глибокозначні слова Бориса Олійника: ”Коли відходить одна людина – з нею вмирає цілий неповторний світ. Коли ж мільйони ідуть в прірву,- тоді вмирає вже ціла галактика”. Так, є історичні дати пам’ятні і значимі, пов’язані з успіхами і перемогами, що стосуються як загальнодержавного рівня, так і особистого життя. Але є і такі, що означені трагізмом, є великим болем людської душі і історичної спадщини. До таких дат в історії українського народу відноситься трагедія страшного голодомору. Ця народна драма замовчувалася десятиліттями, була викреслена з історії країни. Вшанувати пам’ять невинних жертв-це той мінімум, який ми, українці, маємо зробити не тільки для мільйонів загиблих, а і для майбутніх поколінь. І тому сьогодні, в 85–ті роковини Великого Терору та 28-мі роковин Кургану Скорботи розташованого біля с.Мгар, нам так важливо знати про історію створення цього першого незвичного пам’ятника. Свідчення очевидців – жителів об’єднаної громади дозволять зрозуміти,що ж відбувалося у ті страшні часи. Про це і наша розповідь.

 

Переглянути також

Засідання організаційного комітету з підготовки та проведення III Всеукраїнського фестивалю-конкурсу народної творчості «Джерело духовності»